Ольга Юріївна Мірошник,

доцент кафедри української літератури та компаративістики

Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького

Функції та роль мови у методології А. М. Кашпіровського

Вступ. У практиці застосування психологічних і психотерапевтичних механізмів впливу лікаря-психотерапевта А. М. Кашпіровського є чимало такого, що презентує нові погляди на можливості позбавлення від соматичних захворювань. Він демонструє різноманітні шляхи і варіанти впливу на пацієнтів, в тому числі і ті, які передбачають цілковите мовчання упродовж «трихвилинок» (назва приводиться за визначенням автора) [1], але спостереження і аналіз дозволяють стверджувати, що у його методології мова виконує особливу, в багатьох моментах ключову роль.

Матеріали та методи дослідження. Мова А.М. Кашпіровського є одним із інструментів створення установок на зцілення, ситуацій, які сам лікар-психотерапевт називає «програмуючими ситуаціями» [2, с.68]. У його практиці програмуючі ситуації є одним із способів контакту з несвідомою сферою пацієнта з метою пробудити внутрішні резерви людського організму, активізувати механізми самокорегування й самозцілення його психічної та фізіологічної систем. Проте наразі цей аспект діяльності А.М. Кашпіровського є майже не дослідженим. А отже, потребує насамперед теоретичного осмислення.

Метод словесного впливу було покладено в основу багатьох лікувальних практик, від давнини до сучасності. Зокрема, З. Фройд поклав цей метод в основу психоаналізу, глибоко й арґументовано обґрунтувавши доцільність його застосування: «При аналітичному лікуванні відбувається не що інше, як словесний обмін між аналізованим і лікарем… Слова призводять до афектів і є поширеним засобом впливу, який чинять люди одне на одного. Тож не слід недооцінювати й застосування слова в психотерапії, і будьмо задоволені, коли нам пощастить почути слова, що ними обмінюються аналітик та його пацієнт [3, с. 11]».

Мова нерозривно пов’язана із психічною сферою людини. Саме несвідомому З. Фройд відводив ключову, рушійну роль у функціонуванні психічної структури людини, а також бачив його нерозривний зв'язок із функціонуванням фізіологічної системи людського організму. Отже, мова з її архетипною символікою, яку має здатність розпізнавати людське несвідоме, може виконувати ключову роль у його діяльності, а відтак запускати різного роду механізми дії в організмі людини, зокрема механізми самокорегування, самозцілення і психічної, і фізіологічної систем людського організму.

Водночас, і медицина часів Фройда, і сучасна медицина мала і має певні проблеми, зумовлені спрощеним підходом до лікування різного роду захворювань. За такого підходу діяльність людського організму та порушення його функцій обґрунтовують лише анатомічно, пояснюють хімічними та фізичними процесами, абсолютизують біологічний чинник. За таких умов зневаженим лишається психічний, психологічний чинник, а тим часом психічне життя людини є «вершиною діяльності навдивовижу складного людського організму [3, с. 14]». Цей прикрий факт засвідчив свого часу З. Фройд. Ту саму ваду сучасної медицини ще на початку своєї лікарської діяльності [4] не раз зауважував А. Кашпіровський, щоразу наголошуючи на потребі об’єднання фармакологічної медицини, психотерапії та психології. Недовіра традиційної медицини до психологічного мислення, а, відтак, здебільшого відмова від методів психологічного впливу, невизнання їх наукового характеру завжди завдавали значної шкоди лікарській практиці, встановлювали жорсткі обмежувальні рамки, адже сила терапевтичного впливу на пацієнта в такому разі була і є мінімальною.

Це самообмеження медицини З. Фройд називав «прогалиною в освіті [3, с. 14]», а існування цієї прогалини пояснював браком «певної допоміжної філософії [3, с. 14]», яка б могла посутньо вплинути на ефективність лікування хворих. Адже існує безумовний взаємозв'язок психо-емоційного й тілесного, і знання цього закону є ключем розуміння закономірностей функціонування цілого людського організму, а уміння застосовувати дію цього закону в лікарській практиці є ключем розв’язання складних проблем порушень цих закономірностей. Отже, єдиний вихід – поставити медицину на психологічні підвалини, а відтак упритул наблизитись до справжнього розуміння природи людських захворювань та методики їх лікування.

З. Фройд вважав, що психоаналіз – це та філософія, яка може заповнити прогалину у лікуванні насамперед психічних уражень, і довів це, започаткувавши класичний психоаналіз, а також утворивши цілу школу зі своїх учнів та послідовників, котрі значно вдосконалили та поглибили психоаналітичне вчення: К. Г. Юнг (аналітична психологія), А. Адлер (індивідуальна психологія), Е. Фромм (гуманістичний психоаналіз) та інші. Та все ж маємо констатувати, що, визнаючи безсумнівні досягнення психологічних та психотерапевтичних методів та методик у лікувальній практиці, наука зупинилася на рубежі вирішення проблем лише фізіологічних відхилень у здоров’ї людини.

Лікар-психотерапевт А. М. Кашпіровський подолав цей бар’єр у власний спосіб, зробивши крок далеко уперед від напрацювань, якими пишалася тогочасна психотерапія і психологія.   Адже поставив перед собою набагато складніше завдання: встановити причини і шляхи усунення порушень у соматичній сфері, встановити їх зв'язок із психічною сферою, а також віднайти нові дієві механізми впливу на людський організм саме через звернення до ключової царини людської психіки – «матриці памяті норми – області несвідомого, де, власне, закладено усі можливі механізми саморегулювання, самокорегування, самозцілення». Висунуте А.М. Кашпіровським теоретичне обґрунтування матриці памяті норми включає її визначення, як «зафіксованої на клітинному рівні сукупності програм, які забезпечують непорушну постійність укладених тисячоліттями параметрів і стандартів фізичного стану в любих варіаціях прояву органічного світу, починаючи з найпростіших і закінчуючи найскладнішими його формами» [2, с.69].

Такий підхід зумовив специфіку лікувальної методології А.М. Кашпіровського. Ключовим моментом процесу зцілення він вважає створення програмуючої ситуації, за якої, власне, відбувається цей процес. Одним із дієвих інструментів створення таких ситуацій є мова, і це ми можемо щоразу спостерігати під час роботи А. М. Кашпіровського з пацієнтами. Вміло співставляючи мову символів, асоціацій, афористично лаконічно демонструючи асоціативну парадоксальність мислення, лікар-психотерапевт вміло створює той інструментарій, який є одним із ефективних ключів доступу до людського несвідомого, якого не розпізнає людське свідоме Я, бо, власне, це і є мова несвідомого.

У такий спосіб вдається долати опір з боку свідомої сфери, досягти через пробудження несвідомих механізмів психічного та фізіологічного самокорегування повернення до матриці памяті норми, за активізації якої стає можливим досягати процесів зцілення людського організму на соматичному рівні.

Отримані результати. Отже, викорситовуючи лексичні, художні, стилістичні і зображально-виражальні засоби мови, є можливість через створення програмуючих ситуацій вплинути на процеси, які, своєю чергою, можуть викликати фізіологічні і соматичні зміни в організмі людини. Таким є, на своїх межових віхах, ланцюг взаємодії слова і людського організму. Вочевидь, цю закономірність спостеріг А. М. Кашпіровський і вичерпно довів її правдивість своєю тривалою практикою надання допомоги людям у позбавленні від соматичних захворювань. Вважаю цей аспект методології А. М. Кашпіровського актуальною науковою проблемою, яка потребує глибокого, системного вивчення.

Література:

1. http://www.kashpirovskiy.com/pages/4017, Необычные трехминутки.
2. Кашпировский А.М. Активация матрицы памяти нормы с целью эффективного психологическоговоздействия на соматические заболевания.: – Матеріали 2-гої Міжнародної науково-практичної конференції «Медична психологія: здобутки, розвиток та перспективи». – К., 2013. – С. 68-70.
3. Фройд З. Вступ до психоаналізу / пер. з нім. П. Таращук / Зіґмунд Фройд. – К.: Основи, 1998. – 709 с.
4. Кашпировский А. «Теория и практика соматической психотерапии».: – Материалы Первой Украинской научно-практической конференции «Психотерапевтический и духовный феномен А. Кашпировского». – К., 1991.